Володимир Шинкарук, заступник директора ПП «Агро-Експрес-Сервіс»

Приватне підприємство «Агро-Експрес-Сервіс» із загальним земельним банком приблизно 50 тис. га – одне з найуспішніших на Волині. Господарство має землі у трьох районах Рівненської області – Млинівському, Радивилівському, Демидівському, а також у Кременецькому районі Тернопільської області та Горохівському районі Волинської області. Виробництво працює, як злагоджений годинниковий механізм. Володимир Шинкарук, заступник директора по рослинництву – один із тих, хто щодня робить свій внесок у цю роботу.

Кореспондент: Скільки Ви працюєте у сільському господарстві?

Володимир Шинкарук: Загалом у сільському господарстві я із 1979 року. 33 роки на ниві працюю агрономом, із 1984 року. Хоча спочатку хотів бути вчителем фізкультури, бо свого часу було популярно займатися спортом. Сільськогосподарську освіту спочатку здобував у Івано-Франківському технікумі, де отримав червоний диплом, потому вступив в Українську сільськогосподарську академію в Києві. Починав працювати агрономом-насінником на Хмельниччині. Разом із дружиною перебрався у Рівненську область. Сьомий рік працюю вже одним із двох заступників директора по рослинництву ПП «Агро-Експрес-Сервіс», відповідаю за площу 25 тис. га.

Кор.: Які культури вирощуєте в господарстві?

В.Ш.: У моєму відділенні основною культурою є цукрові буряки, яких маємо 10 тис. га. Сіємо 4,5 тис. га ріпаку, 3 тис. га сої, 5 тис. га кукурудзи, 6,4 тис. га пшениці, 1,2 тис. га озимого ячменю, 2–2,5 тис. га кормових бобів. Це все товарні посіви. На насіння для себе вирощуємо озимий ячмінь, пшеницю, сою. На наших полях переважають вапнякові та дерново-підзолисті ґрунти.

Кор.: Отож маєте ґрунти багаті кальцієм?

В.Ш.: Кальцію справді багато у місцевих ґрунтах. Але для того, аби забезпечувати рослини елементами живлення точно (відповідно до їхніх потреб та запланованого врожаю), ми раз на 5 років проводимо аналіз ґрунту. Робимо це наприкінці літа або восени після збирання урожаю.

Кор.: До якої з культур, із якими працюєте, відчуваєте особливу прихильність?

В.Ш.: Мені подобаються цукрові буряки. Хоча доводиться дуже багато працювати, але потім любо глянути на показники. Думаю, цього року в середньому по господарству матимемо урожайність без проблем понад 600 ц/га. Наша ціль – досягти 700–750 ц/га. Цьогоріч ми перероблятимемо цукрові буряки на власному заводі потужністю 6 тис тон на добу. Я вже бачив його після реконструкції. Там багато нового та сучасного обладнання. Це дасть змогу виробляти нам цукор найвищої якості.

Кор.: Якщо цукрові буряки є основною культурою, то в обробітку ґрунту переважає оранка?

В.Ш.: Не зовсім. Під буряки здійснюємо глибоке розпушування на глибину 40 см. Тобто у сівозміні такий обробіток припадає один раз на 3–4 роки. Після підпушування під буряки розкидаємо мінеральні добрива та вносимо по 3 т/га курячого посліду. Поверхню ґрунту вирівнюємо КПС. Навесні, відразу за можливості, проводимо закриття вологи.

Кор.: Розкажіть схему сівозміни

В.Ш.: Під буряки йде в основному частина сої, пшениці й ріпаку. Озимі зернові – буряки – кукурудза – соя – зернові. Є ще кормова група, але невелика – 300 га.

Вирощуємо кормові боби для потреб тваринництва. Я, як агроном, дуже задоволений цією культурою. Це потужний азотфіксатор, а відтак уже добрий попередник під усі культури.

Кор.: Яку цього року мали врожайність?

В.Ш.: Пшениці в середньому зібрали 84 ц/га, озимого ячменю – 73 ц/га. Соя вродила понад 30 ц/га, це при тому, що окремі поля мали навіть по 42 ц/га. Почали збирати цукрові буряки, розраховуємо отримати 650–700 ц/га. За прогнозами плануємо мати приблизно 100 ц/га кукурудзи на зерно. Земля дає прибуток, тільки треба вміти з нею належно обходитися.

Кор.: Яку найвищу врожайність отримували за свій досвід роботи агрономом?

В.Ш.: Мені вдавалося вийти на врожайність цукрових буряків 720 ц/га та 90 ц/га озимої пшениці. Позаминулий рік зібрали теж 90 ц/га озимого ячменю. І це не на одному чи десяти гектарах, це показники на тисячах гектарів площі. На наступний рік розраховуємо на урожайність 800 ц/га буряків та 100 ц/га озимої пшениці. Для цього ми докладаємо максимальні зусилля.

Кор.: Ви працюєте у сільському господарстві більше 30 років. Як галузь змінювалась через призму років?

В.Ш.: У першу чергу сільське господарство почало змінюватися, коли на землі з’явилися господарі. Наступним поштовхом стали інновації в техніці. На жаль, розвиток української техніки «пасе задніх». Ми маємо виробництво мінеральних добрив в Україні, але чомусь останніми рокам позакривали багато заводів. Тепер ми змушені купувати добрива в Росії і вони нам дорого обходяться. Я багато де бував за кордоном, технології сільськогосподарського виробництва у нас не поступаються закордонним. Найголовніше, щоби держава не заважала, а далі ми самі впораємося.

Кор.: Як Ви ще оцінюєте роль держави для вітчизняного сільського господарства? Чи може вона підтримувати та допомагати?

В.Ш.: Щодо дій держави, я би бажав зрозумілу податкову систему. Не бачу сенсу у великих обсягах ПДВ. Для розвитку інфраструктури країни достатньо було б 3–5%. А решту сільськогосподарські підприємства змогли б направити на власний розвиток. Тоді ми мали б не менш успішну галузь, ніж, наприклад, у Німеччині. Для фермерів-одноосібників беззаперечною перевагою було би запровадження заготівельних пунктів для здачі готової продукції.

Кор.: Який період року в сільському господарстві у Вас найулюбленіший?

В.Ш.: Це час, коли в полі з’являються сходи. Люблю спостерігати за цим процесом день за днем. Відчуваю тоді позитив. Я кажу своїм колегам: головне, щоб проросло, а далі – наша робота. А так усі польові роботи для мене йдуть рівномірно, за завчасно запланованим планом. Плануванням повністю займаюсь узимку: у цей час проводжу багато зустрічей, вивчаю нові продукти, визначаю, які найкраще придатні до нашої технології та оптимально поєднуються.

Кор.: Які ознаки мають мати засоби захисту, щоб «вписуватися» у вашу технологію?

В.Ш.: До пестицидів у мене найголовніша вимога – щоб забезпечували умови найкращого розвитку культур та не затримували їх ріст. Що менше рослина затримується в рості – то більший урожай вона формує. Це правило стосується особливо цукрових буряків та сої. Щодо зернових колосових: потрібно максимально довго зберегти рослину зеленою. А якщо у неї здорова листкова поверхня, працює фотосинтез, коренева система забезпечена необхідними елементами живлення, - буде врожай.

Кор.: Які препарати компанії ADAMA використовує Ваше господарство?

В.Ш.: Завдяки портфоліо «Адама Україна» ми повністю закриваємо всю гербіцидну та фунгіцидну групи продуктів для хімічного захисту. Хочу відмітити з інсектицидів Пірінекс та Ламдекс. Дуже задоволений фунгіцидом Кустодія. На мою думку, немає рівних гербіциду Голтікс для посівів цукрових буряків. Препарати, які ми нині використовуємо, міняти не збираємося. Їх підбір – результат випробувань і аналізу багатьох чинників.

Кор.: Як до Вашої роботи ставиться родина?

В.Ш.: Рідні мене підтримують. Дружина свого часу теж працювала у сільському господарстві, була завідуючою ферми. Син та невістка – обоє агрономи. Син продає засоби захисту, а невістка навчається в аспірантурі. Коли збираємося разом, завжди ведемо фахові дискусії та обговорюємо новинки в галузі.

Кор.: Маєте вільний час на захоплення, крім роботи?

В.Ш.: Я не мисливець і не рибалка. 25 років поспіль я грав за сільську команду в футбол. Люблю ходити в гори. Із задоволенням у вільний час читаю, особливо історичну та економічну літературу. Тричі прочитав усі шість томів Михайла Старицького про Богдана Хмельницького. З останнього – Лі Якокку про те, як він розвивав «ФОРД» та «Дженерал Моторс».

Кор.: Розкажіть кумедні історії з Вашої роботи?

В.Ш.: Маю в роботі завжди багато позитиву. Свого часу працював у компанії «Райз». Кілька років тому порадив одному фермеру обробити посіви ріпаку гербіцидом, який на той час був зареєстрований і був частиною технології вирощування в Німеччині, а у нас ще не мав реєстрації на цю культуру. Попросив два тижні після внесення не приїздити на поле. За два тижні ми там були разом – посіви мали чудовий вигляд. Хоча пізніше фермер таки зізнався, що потайки навідувався і сам. Я знав, що той гербіцид можна вносити і це неабияк допоможе посівам, – у тій ситуації це найкраще, що я міг зробити.

Кор.: Чи траплялися стресові ситуації в роботі та як Ви з ними справлялися?

В.Ш.: На щастя, критичних випадків не було. Непрості ситуації у нашій роботі бувають щодня. Краще запобігти, аніж потім усувати наслідки. Єдине, чим ми не можемо управляти – природа, а може так навіть краще.

Кор.: Ваше ставлення до відкриття ринку землі?

В.Ш.: Загалом позитивне, хоча у мене є деякі зауваження. Вважаю, що ми ще не готові до продажу землі. Аграрії не розуміють, якими мають бути параметри купівлі-продажу сільськогосподарських угідь. Немає ціни і вартісної оцінки землі. Не можна продавати за однією ціною ділянки різної якості. З точки зору власника землі, оренда лишається доволі привабливим та зручним методом. За оренду землі платять досить хороші гроші. І від того він щороку має прибуток, і його нащадки також матимуть.

Кор.: Щоб Ви порадили молоді, яка приходить працювати у сільське господарство?

В.Ш.: Перш за все – не лінуватися, читати багато фахової літератури, знатися на технологічних процесах. Найважливішим є постійне самонавчання. Хто хоче постійно вчитися і розвиватися, той буде успішним. У роботі на землі немає нічого складного. Треба розуміти розвиток рослин, які чинники впливають на це. Не шукати причину проблеми, а запобігти її виникнення. З думкою про роботу лягати й вставати. Та завчасно планувати свою роботу, адже правильне планування – це 90% успіху.

Позитивно оцінюю роботу нашої науки. Свого часу виробництво почало випереджувати розробки. Кілька років науковці відставали, а тепер вийшли на гідний рівень. Я часто запрошую вчених на наші поля, ми ведемо фахові бесіди.

Кор.: Не шкодуєте, що пішли працювати в сільське господарство, а не стали вчителем?

В.Ш.: Ні, не жалкую. Свого роду я теж уже вчитель. Приємно, що молодь, яка приходить до нас працювати, має добру підготовку, з ними можна розмовляти і вони здатні самостійно приймати рішення. Я радий, коли під час огляду полів я побачив якийсь недолік на рослині, розумію як його усунути. Спілкують із співробітниками, обмінюємося думками. Якщо приймеш рішення та бачиш позитивні наслідки від цього, радісно на душі стає. І легше працювати далі. Від роботи завжди треба отримувати задоволення. Тоді хочеться працювати.

Спілкувалась Ірина Корчагіна, головний редактор журналу Agroexpert